Під холециститом розуміють запальне зміна, що відбувається в тканинах жовчного міхура. За своїм перебігом холецистит може бути гострим або хронічним. Перший тип захворювання частіше спостерігається у жінок, причому частота його виникнень збільшується з віком. Хронічне запалення зазвичай супроводжується порушенням відтоку жовчних кислот і розвивається на тлі інших захворювань шлунково-кишкового тракту.
Причини Основними причинами гострого холециститу є такі стани: • наявність каменів у жовчному міхурі, які можуть пошкодити його стінку, або привести до порушення пасажу жовчі; • потрапляння в міхур патогенної мікрофлори і активне розмноження бактерій; • зворотний закид соку підшлункової залози з 12-палої кишки при порушенні моторики жовчних проток.
Незалежно від причини відбувається поступове звуження просвіту жовчовивідних шляхів, внаслідок чого жовч стає густішою. Це служить додатковим чинником, який веде до утворення конкрементів, що підтримує інфекційний процес.
Розвитку хронічного холециститу сприяють деякі анатомічні та функціональні зміни: • вроджене порушення будови м'язового шару, що супроводжується зниженням тонусу; • звичне порушення дієти, внаслідок чого відбувається постійне подразнюючу дію жирних, гострих продуктів, а також алкоголю на тканину жовчного міхура; • функціональні зміни (дискінезія) жовчовивідних проток (по гіпотіпу); • інфікування паразитами і найпростішими (лямблії, аскариди, амеби), які викликають закупорку проток; • жовчнокам'яна хвороба.
Симптоми холециститу Основні прояви холециститу пов'язані з порушенням відтоку жовчних кислот: 1. Біль у правому підребер'ї (жовчна або печінкова колька), яка досить виражена в періоди загострення захворювання. При цьому біль може віддавати в спину або в епігастральній ділянці. Зазвичай больовий синдром посилюється після погрішності в дієті або вживання алкоголю. 2. Порушення травлення (диспепсія) зумовлена тим, що недостатня кількість жовчних кислот потрапляє в просвіт 12-палої кишки. З цим пов'язана нудота, пронос, відрижка.
3. За наявності інфекційного процесу може підніматися температура і розвиватися симптоми загальної інтоксикації (слабкість, запаморочення, пітливість). 4. Якщо відбулося повне пошкодження стінки міхура (перфорація) і вміст його потрапило в черевну порожнину, формується перитоніт. Цей стан супроводжується найсильнішими розлитими болями, напруженої передньої черевної стінкою (доскообразний живіт), лихоманкою. Досить рідко при холециститі з'являється тупий біль в області грудної клітини, здуття живота і запори, а також порушення ковтання.
Діагностика Основним методом діагностики холециститу є ультразвукове дослідження. При цьому виявляється порушення моторики жовчовивідних шляхів, підвищення щільності жовчі або наявність каменів. Сам міхур нерідко збільшений в розмірах, а стінки його потовщені і мають подвійні контури. При холециститі часто виявляють ознаки і панкреатиту.
Більш інформативним методом є комп'ютерна томографія, а детально розглянути жовчні протоки і оцінити їх прохідність дозволяє ЕРХПГ (ендоскопічна ретроградна холангіопанкреатографія). Дослідження це інвазивне і вимагає певної навички та вміння з боку хірурга. При цьому безпосередньо в протоку вводять контрастну речовину, а потім під рентгенівськими променями вивчають його розподіл.
Якщо виконати дуоденальне зондування, то можна отримати зразок жовчі. Далі його поміщають в спеціальні середовища і відстежують ріст мікроорганізмів. Паралельно проводять тест на чутливість до антибіотиків. Крім цього виконують стандартний аналіз жовчі: визначають її в'язкість, консистенцію, кількість і склад. При загостренні холециститу відзначається підвищення концентрації білірубіну, білка і вільних амінокислот, нерідко присутні кристали холестерину.
В аналізах крові при холециститі також бувають відхилення від норми: підвищується рівень печінкових ферментів АСТ і АЛТ, лужної фосфатази, лейкоцитів і ШОЕ. Гострий холецистит слід відрізняти від інших ургентних хірургічних захворювань (апендицит, виразка шлунка або виразка дванадцятипалої кишки, панкреатит), а також від ниркової коліки.
Лікування холециститу Якщо протягом холециститу не важкий, то цілком можна обійтися терапевтичними методами лікування холециститу: 1. Антибіотикотерапія, яку призначають для придушення розростання патогенної мікрофлори. 2. Спазмолітичні засоби, що розслаблюють гладку мускулатуру жовчних проток і нормалізують їх перистальтику. Крім того, ці препарати сприяють зменшенню больового синдрому. 3. При розвитку симптомів інтоксикації проводять інфузійну терапію і призначають ентеросорбенти, щоб прискорити виведення небезпечних речовин з організму.
4. Для нормалізації перетравлення їжі використовують замісну ферментну терапію. 5. Щоб зменшити в'язкість жовчі при хронічному холециститі призначають засоби, що підвищують її секрецію. Однак застосовувати їх слід з обережністю, оскільки у ряді випадків вони можуть лише посилити симптоми захворювання.
У періоди ремісії при хронічному холециститі показано проведення фізіотерапевтичних процедур: • рефлексотерапія; • електрофорез з лікарськими препаратами; • грязелікування; • ампліпульстерапія (вплив змінним струмом).
При виявленні в просвіті жовчного міхура каменів, зазвичай виконують хірургічне втручання, при якому проводять холецистектомію відкритим способом або ендоскопічним шляхом. Якщо по тяжкості стану пацієнта операцію виконати неможливо, то черезшкірно накладають стому, яка є альтернативним шляхом для пасажу жовчі. При можливості виконують безопераційне видалення каменів (ударно-хвильова літотрипсія), при якій конкременти подрібнюються і поступово виводяться через протоки.
Профілактика Для первинної профілактики холециститу необхідно дотримуватися дієти з обмеженням алкоголю і дратівливих продуктів, не переїдати і вести активний спосіб життя. Крім того, слід своєчасно проводити лікування захворювань, що ведуть до застою жовчі (паразитарні інвазії, дискінезії і т.д.). Для профілактики ж загострень пацієнтам слід уникати переохолоджень і стресів, а також важкого фізичного навантаження і гіподинамії. Обов'язковим є дотримання спеціально розробленої для таких людей дієти.
|