Остеохондроз шийного відділу хребта виникає через дегенеративних змін в міжхребцевих дисках. У своїх загальних проявах дане захворювання протікає тільки при наявності такого симптому, як незначна головний біль. На даному етапі пацієнт може навіть не звертатися до лікаря, а за допомогою самомасажу та профілактики усунути больові відчуття. Як правило, на стаціонарне лікування та діагностику пацієнта відправляють у разі загострення, основним симптомом якого є гостра, пульсуючий біль, а також запаморочення і підвищення температури.

Більшість пацієнтів не звертають увагу на біль, вважаючи, що вона пройде сама, або допоможе легкий масаж шийної області. Але необхідно пам'ятати про те, що біль - це попереджувальний сигнал про те, що в даній області відбуваються зміни. Якщо ігнорувати ці сигнали, то надалі можна зіткнутися зі значними ускладненнями, які вимагатимуть негайного лікарського втручання. Так чим небезпечний шийний остеохондроз?

Загострення остеохондрозу шийного відділу переважно супроводжується нападами, під час яких не рекомендується займатися лікувальною гімнастикою або масажем. Протягом перших днів пацієнт повинен зберігати строгий постільний режим, під час якого необхідно тримати шию в теплі (обмотати шарфом або теплою тканиною), а також, для фіксації в правильному положенні, використовувати ортопедичний комір або шийний корсет.

Якщо розглянути ускладнення остеохондрозу поетапно, то на початковому етапі лікування проводять за допомогою спеціальних зігріваючих мазей, основним призначенням яких є зняття головного болю і запалення ураженої ділянки. Мазі є досить ефективними при лікуванні, якщо остеохондроз залишається на початковій стадії і не прогресує, так як хімічний склад даних препаратів допомагає відновити нормальну циркуляцію і кровообіг крові, тим самим поліпшити доступ поживних речовин до шийного відділу. Необхідно розуміти, що мазі всього- полегшують переносимість остеохондрозу, але не усувають його справжні причини. Якщо відбулося погіршення та ускладнення остеохондрозу, то одним з методів лікування хвороби є підключення так званих хондропротекторів. Так як під час загострення відбувається деструкція хрящової тканини, ці препарати, які за своєю структурою є досить схожі на головні компоненти хрящової тканини, безпосередньо впливають на регенеративну функцію в даному відділі, тим самим покращують відновлення хондроцитов і сполучної тканини.

Супутні захворювання, як наслідок ускладнення остеохондрозу
Захворювання шийного відділу переважно носить хронічний характер, так як його симптоми безпосередньо залежать від провокуючих факторів. Симптоматика характеризується періодичними проявами. Якщо не реагувати на ці прояви, то симптоми стануть досить регулярними, і будуть нести за собою гострий біль, порушення неврологічного і судинного характеру.

Одним з можливих наслідків ускладненого остеохондрозу є протрузія, яка формується під час погіршення стану міжхребцевих дисків. Протрузія являє собою випинання пульпозного ядра без порушення цілісності фіброзного кільця. В цілому даний наслідок є незначним для інших областей, в той час як випинання в шийному відділ, навіть розміром 1 мм, дуже небезпечно. Якщо несвоєчасно виявити протрузія, то наступним кроком погіршення є грижа міжхребцевого диска, яка виникає в результаті руйнування фіброзного кільця. Цей стан є найбільш критичним, так як його супроводжує процес відкладення солей і формування кісткових наростів.

На відміну від вищевказаних наслідків, небезпечним є судинні порушення в шийної області. Так як через даний відділ проходять артерії, які на 30 % забезпечують харчування головного мозку, то защемлення і порушення нормальної циркуляції може призвести до значних ускладнень серцево-судинної системи, дихальної системи, координації, а також зору і слуху. Тому необхідно дуже ретельно прислухатися до симптомів і неодмінно звертатися до лікаря. Це дозволить не тільки позбутися симптомів, відновити роботу шийного відділу, а й забезпечити відсутність рецидивів у майбутньому.

Операційне втручання при ускладненому остеохондрозі
Операційне втручання при остеохондрозі включають тільки в дуже складних випадках, так як ймовірність травмування спинного мозку досить велика. У більшості випадків намагаються обійтися консервативним лікуванням, але воно не завжди приносить очікуваний результат і може затягнутися на досить довгий реабілітаційний період.

В основному хірургічні методи при лікуванні проявляють себе у видаленні випинання міжхребцевої грижі в хребетному каналі. Але на даний момент існує досить сучасний спосіб оперування даній області - микрохирургический. Під час виконання процедури хірург робить невеликий розріз, розміром до 1 см, через який видаляє грижу за допомогою спеціальних інструментів. Дана микрооперация дозволяє вже на наступний день пацієнтові відчути себе краще. Реабілітація відбувається в середньому півроку, протягом якого місяць не можна сидіти і від 1 до 6 місяців виконувати фізичні навантаження. Після цього періоду можна починати тренування, робити невеликі прогулянки, а також відвідувати басейн. На перших порах іноді будуть виникати неприємні больові відчуття, але з зміцненням і відновленням еластичності хребетного відділу ці симптоми пропадуть. У поєднанні з восстанавливающими вправами пацієнтові призначають курс препаратів, які відповідають за нормалізацію процесів в нервових і м'язових тканинах, а також для поліпшення провідності нервових імпульсів.