Сифіліс - досить небезпечне і поширене захворювання, яке передається статевим шляхом. Його збудником є бактерія під назвою бліда трепонема (Treponema pallidum).
Хвороба може вражати слизові оболонки, шкіру, кістки, багато внутрішні органи і навіть нервову систему. Поширюється вона через невеликі мікротріщини або травмований шкірний покрив при статевому контакті (наприклад, при оральному, вагінальному і анальному сексі).

Також можливий і вертикальний шлях передачі - від матері до новонародженого під час родового процесу.

Сифіліс має 4 стадії розвитку: інкубаційний період і 3 форми захворювання - первинну, вторинну і третинну. При цьому третинна форма є дуже небезпечною, оскільки вражає навіть серце і мозок, а також багато інших органів, що може призвести до летального результату. Саме тому лікування цієї недуги є дуже важливим і необхідним. Про самолікуванні в даній ситуації і мови йти не може.

принципи лікування
Кілька століть тому сифіліс лікували препаратами, які містили ртуть, вісмут, йод або миш'як, так як бліда трепонема до них чутлива. Однак через їх високу токсичність для людського організму близько 80% хворих просто вмирало від інтоксикації.

Сучасна медицина використовує більш щадні методи терапії, що робить захворювання вироком для хворої людини. Сифіліс зараз з успіхом лікується на кожній із стадій, однак це великою мірою залежить від компетентності і відповідальності лікаря-венеролога, а також від дотримання всіх рекомендацій хворим.

Якими ліками лікують сифіліс
Протягом багатьох десятиліть лікування здійснювалося препаратами пеніцилінового ряду, проте це не дозволило трепонема (як і багатьом іншим бактеріям) виробити до них стійкість. Тому терапія даними лікарськими засобами та на сьогоднішній день залишається найбільш актуальною і дієвою.

Мова про те, якими саме ліками здійснюють лікування сифілісу, піде нижче.
З препаратів пеніцилінового ряду використовуються наступні засоби пролонгованої дії:
• «Бициллин» (1, 3, 5);
• «Ретарпен»;
• «Екстенцилін».

Вони мають високу ефективність при боротьбі з трепонемами, але володіють і значними недоліками. Так, Пеніцилінові антибіотики часто можуть стати причиною алергічних реакцій.
Якщо ж у людини виявляється алергія на пеніцилін, то можуть використовуватися і інші ліки від сифілісу, до яких можна віднести:
1. напівсинтетичні Пеніцилінові препарати (наприклад, «Амоксиклав», що представляє собою суміш амоксициліну та клавуланової кислоти, а також «Ампіцилін»);
2. антибактеріальні препарати тетрациклінового ряду (наприклад, «Доксициклін»; «Тетрациклін» не використовується через високу токсичність);
3. макроліди («Кларитроміцин», «Джозаміцин», «Еритроміцин» або «Азитроміцин»);
4. фторхінолони («Ципрофлоксацин» або «Офлоксацин»);
5. аміноглікозиди («Гентамицин» або «Стрептоміцин»);
6. ципрофлоксацин 3-го покоління («Цефтриаксон»).

Важливо відзначити, що лікування раннього сифілісу становить приблизно 3 місяці і в більшості випадків дає позитивний результат при правильному підборі дозування і самого препарату. Терапія ж на останніх стадіях може тривати до 2 років, тому вимагає значних зусиль з боку не тільки лікуючого лікаря, але і пацієнта.
Бувають випадки, коли сифіліс, що знаходиться в третинному періоді, практично не піддається антибіотикотерапії, що дає основу для використання токсичних препаратів. Тут лікар може до основної схеми лікування додати лікарські засоби, які містять вісмут (наприклад, «Бийохинол») або миш'як («міарсенол», «новарсенол»).

Важливим для терапії недуги є підвищення ефективності роботи імунної системи, а також вітамінотерапія.

таблетки
Варто відзначити, що лікування може проводитися за допомогою уколів або таблеток. Однак таблетовані антибіотики використовуються в основному на початковій стадії хвороби, або якщо з причини тривалого застосування уколів у сідничний м'яз відбулися її деструктивні зміни. При цьому весь «удар» припадає на шлунково-кишковий тракт.

Тривале вживання лікарських препаратів може призвести до розвитку запалення нирок або печінки, виразкової хвороби.
Часто таблетки можуть використовуватися як протиалергенні, імуностимулюючу або допоміжний засіб. Наприклад, в деяких випадках перед введенням нового препарату шляхом ін'єкції рекомендується за півгодини до проведення процедури прийняти його у вигляді таблетки.

уколи
Терапія сифілісу є для лікаря дуже складною і досить трудомістким завданням, яка вимагає чималого досвіду і організованості.
Для успішного лікування від інфекції, викликаної блідою трепонемою, сьогодні зазвичай використовують антибіотики у вигляді ін'єкцій. Уколи виробляються в верхній квадрант сідниці зовнішнього боку. У деяких особливих випадках препарат вводиться внутрішньовенно.

Для того щоб правильно зробити ін'єкцію, необхідно не тільки позначити місце для уколу, але і правильно розрахувати товщину підшкірної жирової клітковини. Це важливо з тієї причини, що больові відчуття при введенні антибіотика в м'язову тканину значно менше, ніж в підшкірний жир.
Також необхідно, щоб кожен раз укол припадав в різні ділянки сідничного м'яза, так як антибіотики можуть призводити до запальних явищ і навіть до некрозу. Тому починати введення препаратів слід ближче до середньої лінії, поступово віддаляючись до периферії. Це допоможе значно знизити негативну дію ліків.

Лікування з використанням уколів в основному триває 10-40 днів. Це залежить від форми хвороби і вибраного ліки. Зараз часто можна побачити оголошення про те, що сифіліс лікують одним уколом. Однак це неправда, так як за допомогою одноразової ін'єкції вдасться лише «загнати» інфекцію вглиб організму, приховавши на нетривалий час симптоми, що може обернутися дуже неприємними наслідками.