Ендогенна депресія - психічне порушення, класичними проявами якого є понижений настрій, рухове гальмування і уповільнене мислення.
Дане психічний розлад дуже важко переноситься хворими. Симптоми захворювання настільки виражені, що кардинально порушують звичний спосіб життя людини.
Ендогенна депресія може бути як самостійним захворюванням, так і однією з фаз в рамках маніакально-депресивного психозу (біполярного розладу особистості).

Ендогенна депресія: причини
Ендогенну депресію відносять до так званих хвороб схильності. В її виникненні істотне значення має генетичний фактор. Спадково передаються знижені адаптаційні можливості людини, порушення регуляції певних речовин в організмі, таких як серотонін, норадреналін, дофамін. При ендогенної депресії відзначається недостача цих речовин в організмі.

Причиною ендогенної депресії є не лише патологія певних генів. Навіть при наявності таких генів людина, що живе в сприятливих психоемоційних умовах, може і не страждати депресією. Пуском до розвитку захворювання може стати зовнішній вплив - психотравматична ситуація, захворювання внутрішніх органів, прийом деяких медикаментів, неврологічні патології (більш докладно про них описано в статті, присвяченій причин депресії).

Зате в подальшому ендогенна депресія, розвиток якої і запустив зовнішній фактор, може загострюватися самостійно. Таке спостерігається, наприклад, при осінніх депресіях, що виникають внаслідок зміни пір року і супроводжуються гормональними змінами в організмі.

Ендогенна депресія: симптоми
Основні симптоми депресії, як вже згадувалося вище, - понижений настрій, уповільнення мислення і рухова загальмованість. Ці симптоми називають тріадою Крепеліна.

понижений настрій
Понижений настрій (гіпотімія) - найбільш характерна ознака ендогенної депресії.
Близьким до гипотимии симптомом є нестерпне відчуття туги, душевного болю, яке для хворих рівноцінно фізичних страждань. Іноді люди, страждаючі депресією, навіть показують, що туга «сидить» у них за грудиною або в області голови, шиї. При цьому хворі чітко відрізняють відчуття туги від симптомів захворювань внутрішніх органів, наприклад, серця. Туга може відкладати відбиток і на сприйняття навколишнього світу - все навколо здається сірим, нереальним.

Характерні добові коливання стану, при цьому пік погіршення стану доводиться в ранковий час.
Описуючи симптоми ендогенної депресії, не можна не зупинитися на ангедоніі - зниженні або повної втрати здатності отримувати задоволення. Іноді вона настільки виражена, що хворих турбує тяжке відчуття відсутності будь-яких бажань, почуттів.

уповільнення мислення
Уповільнення мислення, властиве ендогенної депресії, - це не примха хворого. Гормональні зміни, що відбуваються в організмі, відбиваються таким чином, що людина починає дуже повільно мислити і говорити. Такі хворі в жодних умов не здатні думати або говорити швидше (будь-то пожежа або ще щось).
Крім цього хворі впевнені у власній нікчемності, винності. Можуть з'являтися маревні ідеї самозвинувачення (людині здається, що якщо у близьких щось не виходить, то це все через нього), гріховності (хворий вважається себе величезним грішником), іпохондричні (хворому депресією здається, що він страждає смертельною недугою, наприклад , раком).

При ендогенної депресії можуть виникати своєрідні бачення, уявлення, в яких людина робить якісь жахливі дії, наприклад, ненавмисно завдає ударів ножем дитині або чоловіку.
рухова загальмованість
При ендогенної депресією хворі всі дії виконують надзвичайно повільно. Іноді на тлі рухової загальмованості може виникнути збудження, в ході якого людина може нанести собі ушкодження, вчинити суїцид.

Суїцидальні думки і навіть дії - наслідок маячних ідей винності. Таким чином людина хоче захистити своїх близьких від себе, позбавити їх від турбот. Щоб уникнути таких негативних наслідків, необхідно не тільки надання своєчасного лікування, а й підтримка близьких.

Можуть також виникати порушення сну - труднощі з засинанням, чуйний сон, раннє пробудження, відсутність відчуття відновлення після сну.
Ознаки ендогенної депресії порівняно з симптомами реактивної депресії більш виражені і тривалі, самостійно вони не проходять, вимагають медикаментозного лікування. Якщо хворий не отримає необхідної допомоги, то хвороба може перейти в хронічну форму, або ж людина може зробити суїцидальну спробу.
Даному захворюванню властиві періодичні рецидиви (загострення), які можуть виникати самостійно, без видимої зовнішньої причини.

Лікування ендогенної депресії
Основа лікування ендогенної депресії - застосування медикаментів.
Найчастіше застосовують антидепресанти. Вибір лікарського засобу грунтується на вираженості наявних симптомів. Найкращим ефектом, а також мінімальними побічними ефектами володіють такі сучасні антидепресанти, такі як сертралин, флувоксамін, ціпраміл, флуоксетин.

На тлі прийому антидепресантів відбувається зворотний розвиток симптомів. Необхідно враховувати, що через 1-3 тижні від початку лікування знижується рухова загальмованість, в той же час понижений настрій, маревні ідеї власної винності і навіть суїцидальні думки можуть ще збережуться. Тому цей період вважається найбільш небезпечним в плані здійснення суїцидальних спроб. Потрібно ретельно стежити за поведінкою хворого в цей період. Може навіть знадобиться приміщення в стаціонар.

При ендогенної депресії застосовувати антидепресанти необхідно тривало (місяці). Раптове припинення прийому препаратів чревато поверненням симптомів хвороби.
Ще одна група препаратів, що застосовуються як для лікування ендогенної депресії, так і в якості підтримуючої, профілактичної терапії, особливо при депресії в рамках маніакально-депресивного психозу, - нормотімікі. До цієї групи препаратів відноситься ламотриджин, фінлепсін. Тривале застосування нормотіміков сприяє стабілізації настрою, попереджає розвиток депресивних епізодів, а навіть якщо вони і виникають, то протікають не так важко.

Психотерапія при ендогенної депресії застосовується тільки як доповнення до медикаментозного лікування. Сеанси психотерапії сприяють вирішенню наявних проблем, конфліктів, але без антидепресантів ліквідувати порушення обміну речовин, що виникає при ендогенної депресії, неможливо.
Профілактика ендогенної депресії і прогноз

При ендогенної депресії найбільш значима профілактика появи нових депресивних епізодів. Для цього необхідно приймати невеликі дози антидепресантів, нормотіміков, попередньо проконсультувавшись з психіатром.
Людям, страждаючим даними психічним розладом, необхідно уникати надмірного навантаження на психіку, роботи в нічний час, не зловживати спиртними напоями, вести здоровий спосіб життя.

Прогноз при ендогенної депресії не надто сприятливий порівняно з реактивною депресією. Причина хвороби лежить всередині організму людини, тому вплинути на перебіг хвороби не так вже й просто. Однак застосування профілактичних доз препаратів здатне попередити розвиток рецидивів хвороби, знизити їх кількість, зменшити вираженість симптомів.