Відносини між людьми - це те, на чому будується весь соціум. Дружба, любов, відносини по роботі - це все частина нашого життя. Без них складно собі уявити майбутнє людства. Але на жаль, з поступовим вивченням аутизму і всіх його форм доводиться приймати ще й можливість ось такий відчуженості людей. Це звичайно форма розлади психіки, яку важко остаточно пояснити і повноцінно викорінити. Є шанс тільки адаптувати її під навколишнє середовище. Особливо, якщо мова йде про синдром Аспергера.

Що таке синдром Аспергера?
 
Сам синдром Аспергера вікіпедія трактує як аутичні психопатію. Саме так його назвав у свій час сам Ганс Аспергер в 1944 році. Він довго спостерігав за дітьми і конкретно аналізував можливі схеми поведінки в суспільстві і з однолітками. Підсумком стало опис факту труднощі адаптації в суспільстві, комунікації і подальшого життя окремо взятих дітей.
Ініціативу по роботі з проблемними дітьми та розуміння їх перейняв психіатр, що працював в Англії в 1981 році. Він найбільше цікавився критеріями для постановки діагнозу і відмінністю його від аутизму в повній мірі поняття. При цьому, ряд вчених так само працювали над виявленням кореня всіх бід. Пропонувався ряд теорій для уточнення і головне - уникнення майбутньому розповсюдження синдрому.

Було ясно, що причина криється ймовірно в генотипі.
Хоча, залишали частку правди на спосіб виховання дитини, модель, яку закладали для максимальної адаптації в суспільстві самі батьки.
У підсумку, все ж офіційних причин появи відхилень у психічному розвитку дитини по типу синдрому Аспергера немає. Ідентифікувати патологію нереально на ранніх стадіях без наявних відхилень у фізичному розвитку. При цьому може бути різна ступінь збільшення стану щодо навколишнього середовища.

Опис синдрому Аспергера?
 
Синдром Аспергера у дітей не даром перетинається з аутизмом хоча і вважається самостійним захворюванням. Тут вся справа в тому, що на практиці це ж звичайне розлад аутичного спектру. Але тут є цікавий факт - інтелект. Хворий набагато більш розвинений на тлі інших однолітків в 95% випадків. Він має вибудовувати логічні ланцюжки і навіть в майбутньому цілком ймовірно стане генієм. Тільки от необхідності в спілкуванні, вираженні своїх емоцій, оцінці ставлення інших у нього немає. Діти з великим трудом відвідують дошкільні заклади, а в школі проблема комунікабельності розкривається ан всі сто відсотків. Це потенційні ізгої, яким важко взагалі мотивувати потрібність спілкування з друзями, важливість підтримки колективу і фактичного прийняття його правил. Діти з синдромом Аспергера самі будують свої правила існування і допускають варіанти співіснування з іншими представниками людства на певному рівні без сильного перетину з їх життям.

До слова, проведений на синдром Аспергера тест довів, що хворі - це люди «шаблонів і стереотипів».
Вони не можуть легко і швидко прийняти будь-які зміни. При цьому, вузькі інтереси по життю можуть поступово змінюватися. При цьому проходить перебудова на психічному рівні і формуються стереотипи.

Діагностувати синдром Аспергера не так легко, як здається. У 90% випадків у віці до 11 років батьки і педагоги починають звертати увагу на поведінку важко керованого дитину, не приймаючого чіткі правила життя в суспільстві або навпаки - на підвищену апатичність і замкнутість чада з максимальним відходом в свій вигаданий світ. До слова, фантазії - це норма для проблемних дітей такого типу. Там вони знаходять себе і можуть побудувати ілюзію власної оболонки і йти до неї в реальності. Якщо цей шлях стає дуже тернистим, хворий може в буквальному сенсі впадати в депресію або проявляти свою психічну неадекватність. Йому потрібна капсула, яка стане порятунком від світу навколо при наявності дефіциту власних емоцій.

Симптоми синдрому Аспергера
По факту, не кожен хороший лікар зможе розгледіти синдром Аспергера ознаки, якого в старшому віці більш змащені. І тут важко поставити саме діагноз враховуючи темперамент дитини, її настрій і загальне самопочуття. Діагностику потрібно проходити за кілька підходів.
Тут вже і психологія зіграє свою роль.
Та й дитина розкриється максимально.

Аналізують можливість захворюванні виходячи з таких критеріїв:
- Взаємодія в соціумі. Обмеження складно припустити, якщо дитина дуже відсторонений від колективу, не прагне заводити друзів і хоч якось адаптуватися до спільним інтересам.
- Вузьке мислення та інтереси. Цей самий явний критерій оцінки стану хворого. Якщо на особу чітко сформовані звички, виділяється шаблон в поведінці і стереотипи, то в майбутньому буде розвиватися ще й модель однотипного моторного поведінки.

- Розвиток мови і її збагачення відповідно віку. Дитина може бути надзвичайно розвинений і при цьому словниковий запас буде незвичайний. Гарна пам'ять дасть про себе знати, але не осмислення реально сказаного, співвідношення його до місця і часу. Дитині складно робити висновки з висловленого, повноцінно аналізувати слова співрозмовника і як наслідок - учувствовать в бесіді.
- Загальне сприйняття ситуації. Діти з синдромом Аспергера не розуміють гумору, іронії, переходів інтонації в розмовах і просто пропускати це повз себе. Ніякої реакції на слово, вимовлене спокійно і з гумором не буде в обох випадках.

- Проблеми з фізичним розвитком. Це є далеко не у всіх і не означає, якщо дитина неклюжій як ведмедик, він може страждати даними відхиленням. Просто, в ряді випадків помічена залежність проблем з координацією рухів і аутичними розладами.
- Розлад режиму сну і неспання. Тут більше прийнятний критерій підвищеної збудливості. Дитині складно заснути і нормально відпочити вночі. Хоча, це фактор відносний дуже виходячи з можливої природної гіперактивності нервової системи.

По факту, синдром Аспергера симптоми має цілком наочні для оточуючих при тривалому спілкуванні з хворим.

Чим складніше знайти контакт з дитиною і адаптувати його до зовнішнього середовища, тим більше ймовірність наявності аутизму в тій чи іншій формі.
 
Причини синдрому Аспергера
Синдром Аспергера фото якого нижче, за фактом вивчають і в наш час. Чітко сказати, як же він з'являється в здорових сім'ях з нормальними дітьми складно. Це вроджене відхилення найвірогідніше. Але є декілька нюансів, які можуть спровокувати його розвиток у віці старше п'яти років.
І тут деякі вчені стверджують, що травми голови, психологічний фактор виховання в сім'ї і схильність до самобичування можуть зробити свою справу. Але поки це все тільки теорія.

На практиці ми можемо говорити про те, що синдром Аспергера не вивчений на стільки, щоб виявити причину і пов'язати її зі слідством.
Лікування синдрому Аспергера
Люди з синдромом Аспергера повинні проходити спеціальні курси адаптації до навколишнього середовища. Якщо мова йде про дітей, то краще разу не вести їх в звичайний садочок. Максимально сприятливою буде атмосфера в особливих закладах, де розвивають навички спілкування, сприйняття чужих почуттів і вираження своїх. Зі старшою групою хворих працюють вже професійні тренери. Вони допомагають керувати своїми почуттями, справлятися зі стресами без впадання в депресію і виходити з неї в крайніх випадках.

Якщо є ознаки неврозу або сильної гіперзбудливості, підключається гіпноз, масаж і медикаментозне лікування. У такому наборі є всі шанси здолати складні прояви синдрому і повернутися до нормальної життєдіяльності. При цьому, слід ще активно відновити і фізичну активність пацієнта.
Загалом, синдром Аспергера лікування має на увазі комплексне. І варто уточнити, що це підтримка навичок людини на належному рівні і адаптація до конкретно обраної соціальному середовищі. Позбутися проблеми повністю на жаль буде неможливо особливо, якщо виявляється синдром Аспергера у дорослих. Їх психіку важко вже буде саме перебудувати зруйнуємо стереотипи.